Who is Who in Ukraine

Кто есть Кто в Украине

Хто є Хто в Україні

Уважаемый Председатель, уважаемые коллеги! Меньше всего мне бы хотелось говорить о том, о чем придется. Украина сегодня переживает, возможно, наиболее драматический период своей новейшей истории. Дальнейшая эскалация конфликта может привести к гражданскому противостоянию и иметь катастрофические последствия. При этом мы не имеем ответа на вопросы: кто контролирует улицу и несет ответственность за экстремистские действия – захват государственных зданий и различные провокации? Кто направляет отряды боевиков на захват государственных учреждений в областях? Из многочисленных выступлений лидеров парламентской оппозиции так и непонятно, берете ли вы на себя ответственность за происходящее или используете людей для достижения своих карьерных целей, пытаясь при этом уйти от ответственности за все совершаемые преступления. И где эта черта цинизма, когда с трибуны звучат слова о демократии и свободе слова, а параллельно запугиваются члены семей, женщины и дети тех, кто имеет другую точку зрения, когда звучит угроза физическому уничтожению. Это что, ваш путь в Европу? Или вы думаете, что это путь, который приведет вас во власть? Я лично очень в этом сомневаюсь. Далеко не всегда, как показывает современный опыт, консультации иностранных экспертов, которым вы активно внимаете, могут пойти на пользу абсолютному большинству людей вашей родной страны. Прошу подумать об этом, кто в состоянии думать, а не только кричать. Как и о следующем. Мы гордимся тем, кто имеет суверенное независимое государство. Так вот, мы сегодня не суверенны и не независимы. Так как не в состоянии принять решение и преодолеть возникающие вызовы. Смотрите, сколько советников вокруг. В Европе – выборы. Отдельные европолитики делают себе сегодня на нашей беде карьеру. А часть наших патриотов в холопской позе оббивают их приемные. Вопрос: вам самим за себя не стыдно? Где же ваша национальная гордость? Теперь о нашей парламентской работе. В пылу политической борьбы мы перестали замечать, что парламент нынешнего созыва все дальше отклоняется от своего главного предназначения и превращается в своеобразный бойцовский клуб. Теперь уже очевидно. Односторонние оценки, политические ультиматумы и попытки силового блокирования трибуны являются тупиковым путем, а дикий рев говорит о полном отсутствии культуры. Тогда, когда замолчали политики, начала говорить улица. Это однозначно отделяет Украину от основополагающих принципов европейской демократии, сеет хаос и противостояния в обществе. Хотел бы надеяться, что очередная сессия Верховной Рады будет переломной и мы не допустим реализации катастрофического сценария провокаторов. Создав переговорную группу, понимая всю ответственность за судьбу страны, Президент Украины предложил беспрецедентные компромиссы, заявив о готовности пойти на амнистию для всех участников уличных противостояний и параллельно с прекращением беспорядков и выведением людей из административных зданий. И мы за эту согласованную позицию проголосовали. Рассмотреть изменения в Конституцию. На основе представительства политических сил в парламенте переформатировать законом в предусмотренные сроки Центральную избирательную комиссию. Усовершенствовать юридическую базу избирательного законодательства. Кстати, мы, Партии регионов, уже на протяжении трех лет говорим о необходимости принятия Избирательного кодекса. И самое главное. Для консолидации всех политических сил, ответственных за судьбу страны, Президентом были предложены наивысшие посты в Кабинете Министров Украины лидерам оппозиции. В ответ от оппозиционных политиков растерянная тишина или дикие ревы как сегодня, а радикалы пытаются далее обострять ситуацию. Это тупик. Поэтому предлагаю всем забыть обиды, не думать о победах и поражениях, своих карьерах, а общими усилиями выработать стратегию выхода из сложившейся ситуации, а это в первую очередь договоренности в парламенте и политический компромисс между всеми политическими силами. И последнее. Если кто-то призывает захватить власть силовым методом – это провокатор, толкающий вас на кровь и развал государства. Гоните его прочь! Спасибо за внимание.

Друзі, є закони, які цілком логічно є продуктом зусиль і народного депутата, і громадських об'єднань, і профспілкових об'єднань. І тоді в зал виходить дуже підготовлений, ґрунтовний документ. Є закони, які пише депутат, який на собі відчув серцем, душею, долею своєю відчув, що це – подих життя, що це треба негайно врегульовувати. І такі закони якраз лягають на душу і нам, і суспільству. Такий закон – закон Григорія Смітюха, який він пропонує. Я хотів би вже це називати законом. Григорій Євдокимович, на жаль, поки що це – проект, і, мабуть, проектом і залишиться. Бо, на превеликий жаль, на превеликий жаль, те, що ви написали, ви ж забираєте кормушку, ви ж корито забираєте! А як же жити цій багатосоттисячній армії без цього корита? Як жити? Ви на собі, напевно, відчули, будучи у витоків одного з найкращих, одного з найбільших садівничих господарств України, на собі, напевно, вже відчули. Але ж ви, розумієте, ви сьогодні в тій команді, де, мабуть, ви по мінімуму відчули. Якщо завтра ситуація поміняється, буде те, що під Києвом, під Дніпропетровськом, під Запоріжжям: по груди в бур'яні зарослі сади. Бо це результат отих нищівних перевірок – згорнутий бізнес, згорнуте виробництво. Тому ті вражаючі цифри, які ви назвали, під ними можна тільки підписатися. Монополізована економіка, де 90 відсотків, все в руках чотирьох-п'яти олігархів, які спростили собі оподаткування, які його оптимізували. Через офшори прокачують, безперервно цей насос працює: без податків туди, без податків сюди як інвестиція… і насос… А з кого ж брати? З кого? Та з отаких небораків, за яких ви сьогодні підняли голос, і ми вас у цьому відношенні підтримуємо. На превеликий жаль, "українського симиренка", яким я вас називаю, оця частина залу, від якої залежить прийняття цього закону, не підтримає. Друзі, а може все-таки схаменімось та підтримаємо? Великий закон сьогодні в зал внесений. Великий, значний, суттєвий! Без нього не бачити нам майбутнього! Яка Європа з таким шаленим тиском на тих, хто ще щось шевелиться, щось робить! Яка відкрита економіка, яка лібералізація! Про що ми говоримо друзі? Я прошу схаменутися. Ніякого повторного, ніяке на доопрацювання, в цілому – першому і другому читанні. Хай трошки люди зітхнуть, які в цій країні залишились.

Партія регіонів не готова підтримувати цей законопроект. Чому? Тому що цей законопроект дійсно починає застосовувати, якщо він почне діяти на ті державні, підкреслюю державні важелі і механізми, якими сьогодні можна ставити на місце строптивих, неслухняних і неугодних підприємців. Чому так відбувається? Для мене особисто це загадка. Ми прекрасно розуміємо, що таке перевірки? Перевірки – це на сьогоднішній день... і ті люди, що перевірять, – це каральні загони партій, які в першу чергу дбають про те, щоб на місцях, підкреслюю, на місцях всі ходили правильно, дихали правильно і дивилися в правильну сторону. І ми нічого, на жаль, поки що не можемо це зробити. Врешті-решт у представників Партії регіонів не витримують нерви, і вони кажуть: досить. На що ця маса, якої зараз немає в залі, каже: ні, нас влаштовує та ситуація, яка є. Нас вона не влаштовує. Україну вона не влаштовує. Не влаштовує десятки тисяч підприємців. Не влаштовує тих людей, які можуть завтра бути без робити, без зарплати. Не влаштовує державні фонди, які недоотримують. Не влаштовує державний бюджет, який не наповнюється. Але чиновницька рать стоїть на місці і буде стояти до кінця.

Шановні колеги, сьогодні піднялося питання, яке дуже вкрай важливе для України. Чому? Тому що сьогодні фактично весь бізнес вирішив іти паралельно з державою Україна. Що значить паралельно? Це значить, не потрапляти у лоно тих контролюючих органів, які сьогодні працюють. Ми прийняли ті закони, той ганебний Податковий кодекс, який дозволив нищити наші робочі місця. І що ми бачимо сьогодні? Сьогодні просто ліва половина залу повністю відсутня. А хто говорить про перевірки, про тиск? Якраз підприємці. Де саме більше бізнесу? Звичайно, це бізнес східних регіонів. Скажіть, будь ласка, як ви захищаєте ваших підприємців від того, що будь-який чиновник має право прийти на підприємство і фактично повісити пломбу і сказати, що на сьогодні це підприємство працювати не буде? Для чого це робиться? А для того, щоби розвивалася в Україні корупція. Для того, щоб чиновницька братія взяла верх. І як правильно говорив доповідач, поки ми як парламент України не повернемося до наших промисловців, до того реального сектору, який дійсно робить національний продукт України, доти ми будемо так жити. А чому так живемо? А я вам скажу чому. Тому що зараз весь бізнес, будь-який бізнес, це вважається, що це бандити, які не хочуть віддавати державі свої власні кошти. От поки буде татка система, в нас нічого працювати не буде. Це я вам говорю свідомо, знаючи реальний стан в будь-якій галузі. Тому ми повинні створити ті умови, щоб бізнес розвивався. А для того, щоб бізнес розвивався, то ми повинні зробити хоч цей маленький крок, дати надію для наших підприємств, що справді щось ми будемо робити, щоб вони розвивалися.

Ви знаєте, у нас на ринку електроенергетики дивна ситуація. При тому, що наша електрика одна з найдешевших в світі, при тому, що ми її дешево продаємо за кордон, чомусь ми стараємося сім шкур зняти з наших підприємців. Особливо це стосується малого і середнього бізнесу, з якого хронічно хочуть вимивати обігові кошти. Дивіться, що відбувається. Кажуть заплатіть за електроенергетику наперед – немає питань. Але не просто заплатіть наперед, енергопостачальні компанії кажуть, ще зіграйте з нами в рулетку. Вгадай, скільки електроенергії ти витратиш в наступному місяці? І от якщо ти не вгадав, от тут починається саме цікаве: якщо ти недоплатив, то все що вище ти взяв – заплати в подвійному тарифі, якщо ти переплатив – це твої проблеми, що ти не вгадав ми всі гроші забираємо собі. Скільки можна знущатися над нашими підприємцями? Скільки можна їх давити? І подивіться на наглядний приклад, наші шановні олігархи з провладних партій, як тільки почали розгляд цього законопроекту, дружньо встали і пішли пити каву з красивою закускою, з пиріжками, з бутербродами.

Чи є сьогодні монополіст в енергетиці? Чи бачить це Антимонопольний комітет? Є. Але він підписує знову продажу в одні руки всі обленерго. Чи є сьогодні розуміння державного регулювання того монополіста, який сьогодні тримає будь-якого бізнесмена? Запитайте, чому зупинилися в Запоріжжі алюмінієвий комбінат? Чому зупинилися в Україні всі феросплавні заводи? А тому що за кордон електроенергію ми продаємо дешевше, ніж поставляємо власним виробникам. Ви знаєте, ми розглядали в комітеті декілька варіантів законопроектів, яким чином можливо на суміжних ринках впливати на того монополіста. а не маємо можливості. Вишукуємо зараз, звертаємося до всіх країн, як вони це роблять. Як, наприклад, можна Обленерго позбавити ліцензії, як їх наказати за порушення тих норм, які вони повинні виконувати? А немає можливості такої. І це дає можливість безкарності. Питання, яке підняте авторами в законопроекті, торкається дуже вузького, але важливого, сьогодні моменту: він торкається підключення до бізнесу. Всі ви знаєте, і до вас зверталися бізнесмени: сьогодні, щоб підключити маленький кіоск до електроенергії, ти сплачуєш страшенні гроші, тобі вимотують всі кишки на руку, щоб погодити той ліміт. І знаєте, що роблять? Ліміт дають заздалегідь такий, що менше, ніж ви будете його використовувати, розуміючи, що ви будете йти на штрафні санкції.

Сьогодні підприємці-юридичні особи, які споживають електричну енергію, особливо в зимовий період часу відчувають себе ошуканими і обідраними обленерго і, якщо говорити про Київ, – Київенерго. Чому. Тому що вони зобов'язані заздалегідь, наперед, перед початком місяця замовляти певну кількість електроенергії, яку вони мають спожити. Це при тому, що в зимовий період, ви знаєте, температурні режими різні. І прогнозувати рівень споживання електроенергії практично неможливо. При цьому, замовляючи певну кількість електроенергії, вони зобов'язані повністю сплатити за цю електроенергію. За умову, якщо вони недовикористовують цю електроенергію, гроші їм не повертаються. І таким чином Київенерго чи обленерго, енергопостачальними, збагачуються 2 рази. Якщо ж раптом підприємець перевикористав електроенергію, яку замовляв, і не встиг вчасно попередити енергопостачальника, то він змушений платити подвійний тариф, що ще є одним прикладом грабунку наших підприємців. Це питання сьогодні середнього і малого бізнесу. Це питання людей, які намагаються виживати у сьогоднішніх непростих ринкових умовах і які рахують кожну копійку. І, справді, складова витрат на електроенергію для них вона є дуже суттєвою.

Шановні колеги! Цього тижня українська влада повинна сказати чітко, без інтриганства і маніпуляцій і справою показати, що вона спрямована на європейську інтеграцію України. Рада Міністрів європейських країн дала нам черговий шанс переступити через страх Януковича і його оточення і прийняти всі рішення, необхідні для підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Влада останнім часом знаходить багато причин для того, щоб угода не була підписана. То законопроекти не такі. А які потрібно – незрозуміло. То комітети не збираються, потім збираються, а рішення не виносять. То представники Партії регіонів розповідають про євро інтеграцію України, а потім розповідають про ризики такого інтегрування. Час припинити ці ігри. Віктор Янукович повинен чітко заявити: він за підписання угоди чи проти. Тоді припиняться хиляння в одну чи в іншу сторону в парламенті та поза ним. Інакше складається враження, що влада у будь-який спосіб намагається сплавити європейську інтеграцію, ще й списати на європейську інтеграцію всі проблеми, які породжені сьогодні непрофесіоналізмом керівництва держави, а також уряду. Вже договорилися до того, що не можна скласти бюджет без вирішення питання євро інтеграції. Тобто можуть бути варіанти? Так проявіть волю, покажіть, що ви серйозно налаштовані на європейський курс. І це буде тільки один варіант. Продемонструйте країні бюджет, який відповідає вашим словам про європейську інтеграцію. Поки ми бачимо результати вашого покращення. На 5 відсотків впало виробництво. Вже за підсумками цього року 6 мільярдів доларів вивезено за кордон, 88 відсотків з яких на Кіпр. Тому влада і не хоче європейської інтеграції. Бо безкарно розтягувати країну стане неможливо. Шановні радіослухачі, телеглядачі, шановні колеги, співгромадяни, ви теж повинні сказати своє слово. Я закликаю кожного не бути байдужим. 24 листопада о 12-й годині прийдіть, будь ласка, до парку Шевченка в місті Києві, покажіть, що європейський шлях – це не бажання Януковича, це вимога українського суспільства. Тому що Україна – це Європа. Слава Україні!

Шановні члени українського парламенту! Україна – це держава з тисячолітньою історією, і в нашій історії були великі державні діячі. Це був князь Володимир, який похрестив Україну, Русь і зробив нашу державу частиною європейської цивілізації, і тому він став Володимиром Великим. Це був його син Ярослав, який підписав за тими мірками міждержавні угоди і зробив також Україну частиною Європи. І тому він став Ярославом Мудрим. Були і інші державні діячі в Україні. Про одного з таких писав Тарас Шевченко у своєму вірші "Розрита могила". Він писав: "Ой, Богдане, Богдане, якби була знала, у колисці б задушила, під серцем приспала". Що напише українська історія про ще одного чинного державного діяча Віктора? Мені видається, що жоден з українських істориків, окрім хіба що Табачника, не наважиться взагалі писати про Віктора Януковича, якщо Віктор Янукович провалить історичний шанс для української держави і українського народу стати членом Європейського Союзу і приєднати Україну до наших європейських партнерів. Ми стоїмо перед історичним викликом і історичним шансом того, де буде Україна і з ким буде Україна. Але наші політичні опоненти, на жаль, тільки говорять, а роблять зовсім інше. Якщо раніше Партія регіонів в основному "гнала порожняк" тільки всередині країни, зараз з'явився новий вид політичної торгівлі, порожняк продають на експорт нашим європейським партнерам, обіцяючи і брешучи, кажучи про те, що ми йдемо до Європейського Союзу і не роблячи жодного кроку, який дає можливість Україні і українцям відчути себе частиною великої європейської спільноти. Навіть Сенат Сполучених Штатів Америки вчора прийняв резолюцію, яка закликає Україну і Європейський Союз зробити вибір. Всі – "за", окрім Партії регіонів та цього Президента Віктора Януковича. Ми хочемо дуже чітко заявити, як українська опозиція, це наші програмні засади, щоб Україна підписала Угоду з Європейським Союзом. Це волевиявлення народу України, більшість з яких хочуть, щоб Україна стала справді європейською державою. І Віктор Янукович це волевиявлення ніколи не змінить. Те, що прагне народ України, буде виконано, буде виконано зараз, буде імплементовано, буде ратифіковано, і Україна дійсно буде гідним членом Європейського Союзу. Але для цього ми вкотре закликаємо цього Президента і цей уряд, і цю так звану більшість. Залишилося декілька пленарних днів, віри вам немає. Але ми як опозиція проголосуємо за всі законопроекти, я підкреслюю, за всі, які необхідні для того, щоб зняти будь-які перешкоди на шляху України до Європейського Союзу. Страх, а саме: персональний страх Віктора Януковича перед однією людиною, це перед Юлією Тимошенко може затьмарити наші європейські перспективи. Саме тому ми наполягаємо. Перше. Щоб Президент України прибув до парламенту і підписав всі законопроекти, які необхідні для європейської інтеграції. Друге. Не тут вирішується питання європейської інтеграції, не членами Партії регіонів і не депутатами від ПР, а персонально Віктором Януковичем. Тому ми звертаємося до Януковича, взяти на себе всю повноту політичної відповідальності і дати вказівку Партії регіонів не тягнути і не затягувати процес європейської інтеграції, а проголосувати негайно всі європейські закони. Третє. Ми як українська опозиція звертаємося до народу України. 24 листопада громадські організації, політичні партії і опозиційні політичні фракції будуть проводити велике національне віче "За Європейський Союз!". Щоб Україні і українці відчули, що ми здатні боротися за свої права, і ми звертаємося до всіх і кожного, хто хоче бачити своє майбутнє як європейське і цивілізоване, прийдіть 24 листопада на Майдан, який дасть можливість кожному з нас захистити своє право вибору і показати, хто в нашій українській державі керує, а це український народ, який є європейським народом. Слава Україні!

Шановний пане Голово, шановні колеги народні депутати України! Брати і сестри українці! Наближається 80 роковини однієї з найтрагічніших сторінок української історії – великого Голодомору 1932-1933 року. І ті рани, які були завдані українській нації під час цієї жахливої трагедії ще довго будуть боліти на тілі українського народу. Саме тому, шановне товариство, ми, українські політики, сьогодні повинні зробити максимум для того, щоб подібна трагедія не повторилася, ми повинні максимум зробити для того, щоби світ і Україна пам'ятали про ці трагічні дні, про ті трагічні місяці і роки, коли загинули мільйони, десятки мільйонів українців через штучний голод. Вбивство голодом – це є найбільший злочин, який може бути тільки в світі. Це є демонстрація геноциду української нації. І цей геноцид чинився Москвою, чинився комуністичним режимом, чинився людиноненависницькою ідеологією, яку однозначно потрібно забороняти і яка засуджена, як і нацизм вже в цілому світі. Не зважаючи на те, що в нашій державі вже ухвалено Закон щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору, але теперішня влада, як з'ясувалося, практично нічого не робить для того, щоби пам'ять українців була відповідним чином вшанована. На превеликий жаль, те, що робить сьогоднішня влада, те, що робить нині Президент, це є лишень тільки косметичні кроки. Не зважаючи на те, що в цілому світі подібні заходи зараз відбуваються, заходи, де вшановують українців. Зокрема, в нас є інформація про те, що відбувається, наприклад, у Франції, в Іспанії, в Сполучених Штатах Америки. Ці країни з ініціативи громадськості проводять відповідні заходи, організовують відповідні театралізовані дійства, проводять молебні, вшановують українців. А в нас в Україні лишень так, щоб тільки відчепилися, лишень тільки так, щоби галочку поставити. В Україні вже фактично три роки поспіль не збирався офіційний комітет, оргкомітет, який би мав вирішувати оці питання. На превеликий жаль, не запущена друга черга будівництва меморіалу Голодомору. Ну, і останніми днями ми отримали просто, ну, неймовірну звістку. Виявляється, що тепер вхід в музей Голодомору, вхід в меморіал є платним. Ніде в світі таке собі країни не дозволяють. Коли вшановується пам'ять жертв нації, то робити платними вхід в ці музеї, це є просто свідченням демонстрації того, що влада, очевидно, хоче обмежити кількість людей, які би могли прийти і побачити правду, яка була тоді вчинена проти українців. На превеликий жаль, паралельно в міністерствах деяких, зокрема в Міністерстві внутрішніх справ і в інших відомствах нашої держави і далі на дошках пошани красуються портрети тих вбивць, тих україноненависників, тих, які спричинялися до організації і безпосереднього виконання цих злочинів під час Голодомору 1932-1933 року. На превеликий жаль, чинна влада зараз абсолютно нічого не робить для того, щоби на міжнародному урівні збільшилася кількість країн, яка визнала б факт геноциду українців в 1932-1933 році діями, тобто зокрема штучним голодом. Не зважаючи на те, що на сьогодні Голодомор в Україні 1932-1933 року офіційно визнали геноцидом української нації і засудили такі країни як Австралія, Андорра, Аргентина, Бразилія, Ватикан, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі, то наша держава мала би схилити голову і подякувати тим країнам, зрештою ухвалити необхідні рішення тут в нас в парламенті, але цього нема. Ми пам’ятаємо, як парламентська більшість відхилила анаш законопроект щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 80-х роковин. Тому цього тижня ми обов’язково повинні повернутися до цього питання. Ми вже обговорили на Погоджувальній раді цю тему, що ми би мали з вами тут на цьому тижні чи в четвер, чи в п'ятницю ухвалити відповідний спільну заяву, де ми акцентували на цій проблемі і звернулися до представників різних країн. Крім того, пане Голово, я вже до вас звертався і, наскільки я зрозумів, що є схвальна позиція, що ми би мали наприкінці тижня вшанувати пам'ять жертв Голоду 1932-1933 року хвилиною мовчання тут у залі Верховної Ради України. Чого вимагає Всеукраїнське об'єднання "Свобода"? Ми вважаємо, що ми повинні ухвалити необхідні ініціативи, згідно яких добилися би, щоб наш український парламент, а також парламенти світу, які ще не визнали цей факт, мали би визнати злочином проти людства факт Голоду 1932-1933 року геноцидом проти української нації. Треба поновити кримінальну справу за фактом Голодомору 1932-1933 року, тобто це має бути злочин, щодо якого не застосовуються терміни давності. Ми маємо запровадити сувору кримінальну відповідальність за публічне заперечення Голодомору як геноциду української нації. І ми маємо сьогодні офіційно вимагати від Москви вибачення, визнання і компенсації за геноцид українців, за Голодомор 1932-1933 років. Пам'ять повинна залишатися в наших серцях. Тільки пам'ятаючи про минуле, ми можемо розраховувати на майбутнє. Слава Україні!