Who is Who in Ukraine

Кто есть Кто в Украине

Хто є Хто в Україні

Шановні народні депутати! Шановні наші виборці! Брати і сестри українці! Ви знаєте, якось так дивно чути, що нас тут учать моралі і нам розказують про виконання закону і про виконання Регламенту саме ті, які дуже активно порушують цей закон, порушують Регламент і порушують Конституцію України. Нас тут звинувачують в тому, що ми там свистимо. Але наш свист, товариство, наші крики – це є лише реакція на грубе порушення українського законодавства і Конституції України. І повірте вже мені, що наш свист, то є ніщо, порівнюючи з тим, скільки свиснула Партія регіонів і комуністи в українського народу під час цього щурячого засідання 4 квітня, коли втекли звідси з Грушевського і перейшли на Банкову. Але найприкріше мені, людині, яка має вищу юридичну освіту, зрештою як і дуже багатьом викладачам, професорам, академікам, які навчали юридичного фаху, навіть багатьох тих, які тут сидять в залі, було почути реакцію на оце так зване «виїзне пленарне засідання» зі сторони Вищого адміністративного суду. Товариство, це є ганьба, що ми живемо в такій державі, коли суди повністю не користуються тими нормами, які зафіксовані в Конституції України і в Регламенті, а вони виключно діють, напевно, за дзвінком з Банкової, виконуючи політичні замовлення. З якою прикрістю мені говорили професори, які навчали багатьох з нас юридичного фаху, про те, як їм завтра вчити студентів. Я вчора на Погоджувальній раді говорив про те, а як себе мають відчувати сьогодні студенти-юристи, особливо першокурсники студенти-юристи, які приходять, вчаться і завтра вони будуть фахівцями, професіоналами в якій державі? В державі, де плюють на закон, в державі, де в Регламенті, в Конституції чорним по білому написано одне, а влада, яка має більшість для реалізації своїх примх, вона трактує цей закон по-іншому, а пізніше відповідні судові органи легітимізують оце трактування. Товариство, оце і є признаки узурпації влади, коли виконавча, законодавча і судова влада знаходяться в одних руках, в руках одного кримінального олігархічного клану. Оце і є признаки будівництва диктатури в українські державі, оце і є признаки, коли нищиться право, коли в нас руйнується один з найважніших державних інститутів – парламент. Але ж насправді, парламент – це і є дискусія, насправді, парламент – це і є дебати, насправді, парламент – це не те, що більшість має закон, вносить цей закон, і буде так, як вони сказали. Насправді, для того і існує опозиція, щоб давати зміни і доповнення до будь-якого законопроекту, щоб реалізувати те, про що говорять наші виборці, те, що просять наші виборці. І щоб ці законопроекти виходили не від однієї фракції і гарантовано так, як хоче цього більшість, бо вони перемогли на виборах, а законопроекти – це є певний продукт компромісу, законопроект – це є тоді, коли різні думки враховуються різних територій України, різних прошарків населення. І тому парламент, якщо в нас має існувати, він має існувати за європейськими принципами. Те, що відбулося 4 квітня – це велика ганьба. І нам розказували про те, що посли європейських держав дали реакцію на те, що нібито відбувається блокування трибуни. Ми – представники трьох опозиційний фракцій в той самий день мали зустріч також близько з двадцятьма послами Європейського Союзу. І вони нам говорили зовсім протилежне. Вони нам казали, що немає таких випадків в європейській практиці, як є в українському парламенті, коли зафіксовано, що треба проводити засідання саме тут, за тою адресою і коли обумовлені випадки, коли можна покинути цей зал, ігноруються ці конституційні норми відповідно парламентською більшістю, от нам про це говорили представники європейських країн. Крім того, ми, звичайно, вважаємо, що то є велика ганьба, що 4 квітня були ухвалені декілька надзвичайно негативних для української держави, соціального розвитку і економічного розвитку нашої крани законів, зокрема 2177 і суспільство про то повинно знати. Це є Закон про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо визначення деяких доходів бюджету. Цей закон ухвалений нібито, псевдо ухвалений в цілому повністю руйнує місцеве само врядування. Він узаконює корупційну схему взяття бюджетних зобов'язань без планових призначень та відбирає у місцевих бюджетів ще одне джерело надходження – реєстраційний збір за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Нарешті, 2476, який був ухвалений – це проект Закону про внесення змін до статті 6 Закону про Державний бюджет на 2013 рік щодо державних гарантій. Який, фактично, узаконює скочування України в боргову яму, ідеться про величезні позики, які беруться, скажімо, на рахунок держави. І нарешті, закон 1154 про особливості діяльності санаційного банку, суть якого полягає в створенні санаційного банку, основною задачею якого буде купівля проблемних активів комерційних банків. Тобто держава тепер буде відповідати за ті кредити, які потрібно буде сплачувати людям, а не приватні комерційні банки, це є чисто лобістський закон. Шановне товариство, хочемо, щоб парламент працював, щоб нас – українців поважали і шанували, треба щоб він працював законно. І ми будемо, опозиція, добиватися цього. Слава Україні!

В першу чергу тим, які дуже цікавляться і переживають за те, яким чином опозиція буде брати участь у виборах, ми хочемо дуже чітко заявити. Опозиція висуне єдиного кандидата на посаду мера і ми виграємо посаду міського голови. І опозиція висуне єдиного кандидата по кожному округу за принципом «один кандидат - один округ». І ми також візьмемо не просто більшість, а абсолютну більшість у Київській міській раді. І саме тому Партія регіонів не хоче ставити це питання на голосування. Шановний пане Голово, перестаємо переливати з пустого в порожнє. Ставимо на голосування. Ви переконуєте свою фракцію, що нема чого відтягувати, треба приймати рішення. Проводимо вибори мера Києва, а перед голосуванням по цьому питанню, пане головуючий, я до вас звертаюся з тим, щоб ви скористалися своїм правом і поставили питання на сигнальне голосування.

Я вийшов на цю трибуну, щоб подивитися в очі регіоналам, які винні у тому, що сьогодні у країні є політичні в'язні; які винні у тому, що ми і досі не у Європі; які будуть винні у тому, якщо зміниться наш вектор руху нашої країни перед прийдешніми поколіннями. Законопроект дуже простий. Він полягає з двох пунктів. Перше. Визнати політичними в'язнями Тимошенко, Луценко та інших. Другий пункт. Негайно їх звільнити з ув'язнення. Ганьба, яку сьогодні несе країна через вашу владу, через вас, що у нашій країні є політичні в'язні. Ми маємо вирішити цю проблему, ми маємо звільнити цих людей: і Тимошенко, і Луценко, і так званих Васильківських терористів, і Дніпропетровських терористів, яких ви пов'язали, і у Донецьку сидить Шаманов нізащо, якого вбивають. У країні не повинно бути політв'язнів. Усім тим, хто махає і кричить, я вам скажу так, якщо ви не проголосуєте, народ винесе їх із тюрми, і Юлю, і Луценка і всіх інших, а вас на вилах винесе із цього залу. Оце, щоб ви знали ваше майбутнє.

Шановні колеги, робити політику на кістках мільйонів невинно убієнних українців – це великий злочин і великий гріх. І тому це питання відзначення 80-х роковин величезної трагедії українського народу – це питання взагалі не підлягає обговоренню. Верховна Рада, якщо вона справді українська Верховна Рада, вона має прийняти рішення і відзначати, правильно було сказано, це трагедія, а не святкування. Але я думаю, що мільйони душ українців отам у Царстві Божому упокояться тільки тоді, коли ми отут на землі проведемо новий Нюрнберзький трибунал над Комуністичною партією, яка знищила цих людей, яка вбивала українців, яка знищувала наш генофонд, яка в наших дітей забирала хліб, забирала корів, забирала все на світі.

Шановні колеги, незалежно від політичних поглядів ми повинні обов'язково проголосувати за цю постанову, по-перше, для того, щоб ніхто не думав, що це святкування, як сьогодні ми чули в залі. Це все-таки відзначення і це дань пам'яті. Друге, те, що вшановують цю дату в усьому світі – це дуже важливо. Але ще важливіше, щоби це вшанування відбулося в Україні всій. І тому я закликаю всіх обов'язково незалежно від політичних поглядів проголосуйте, будь ласка, за цю постанову.

Шановні народні депутати, я звертаюся до всіх, в першу чергу до мажоритарників. Питання голодомору – це питання усвідомлення нами як народними депутатами відношення до нашої пам'яті і до пам'яті мільйонів, які загинули від режиму по відношенню до нашого народу. Ми повинні як Верховна Рада, враховуючи те, що по всьому світу українці пам'ятають про це і проводять заходи, зафіксувати свою позицію і прийняти постанову. Звичайно, із політичних протиріч між фракціями ми можемо сьогодні це забалотувати. Можливо, потрібно підготувати спільну постанову. Але ми повинні прийняти таку постанову і вшанувати пам'ять людей, які ні за що загинули від режиму.

На сьогоднішній день є ювілейний рік. Ювілейний рік того злочину, який був вчинений проти української нації. Мені як корінному мешканцю Луганщини, який половину життя провів на Харківщині, і я закликаю сьогодні всіх народних депутатів від Харківської, Полтавської, Донецької, Луганської областей. Або ви сьогодні покаєтеся за ті злочини, які вчинили ваші попередники, або ви продовжите їхні злочини, які були по відношенню до мого рідного діда, до наших дідів, прадідів, на Східній Україні вчинені. На сьогоднішній день закликаю вас до одного. Вшанування жертв голодоморів – це вшанування, а не відзначення. Припиняйте танцювати на кістках. Це день, коли треба помолитися і звернутися до пам'яті наших предків.

Дякую. Дорогі друзі! Ми всі знаємо, що в листопаді буде світ відзначати 80-річчя Голодомору. І ця дата є всі державні законодавчі акти для відзначення цієї дати. Зокрема, ми знаємо, до у Вашингтоні приступили навіть до спорудження Пам'ятника голодомору. Тому всі законодавчі акти для відзначення цієї важливої дати в Україні ухвалені ще до скликання цього парламенту. Так що ми дякуємо «Свободі» за турботу, але це вже давно зроблено за них.

Шановне товариство! Дуже багато країн світу своїми парламентами визнало факт геноциду української нації – Голодомор 1932-1933 року. Все-таки цього року ми низько схилятимемо голови і вшановуватимемо пам'ять десятків мільйонів невинно знищених українців! І я хотів би звернутися в першу чергу до тих депутатів, які були обрані мешканцями великої України – Центральної України, Східної України. Саме там проходили найбільші звірства більшовицького режиму. Товариство! Я заклинаю вас, я вас прошу! Якщо у нас є національна гідність, проявімо відповідно своє ставлення до цієї події! Ми повинні проголосувати цю постанову. І тоді наші виборці, багато мільйонів поколінь українців оцінять наш крок! Дякую. Сподіваюся на розуміння.

Шановний Володимире Васильовичу, пропонується не включати до порядку денного сесії законопроект 2457, де я є автором, про звільнення політичних в'язнів в Україні. Я хотів би знати, за пропозицією якої фракції пропонується не включати цей законопроект до розгляду. Це перше. Друге. Від того, що ви відмовляєтесь розглядати питання про звільнення політичних в'язнів, саме питання нікуди не дівається. Я вимагаю включити це питання до порядку денного сесії, розглянути його і звільнити Тимошенко, Луценка і інших політичних в'язнів. Це та ганьба, яку вся наша країна несе перед світом. І завдання парламенту – позбутися цієї ганьби. І я прошу вас як Голову сказати, яка фракція проти розгляду закону про звільнення політичних в'язнів. Хай вся країна знає тих держиморд!