Who is Who in Ukraine

Кто есть Кто в Украине

Хто є Хто в Україні

Шановний пане Голово, шановні колеги народні депутати України! Брати і сестри українці! Наближається 80 роковини однієї з найтрагічніших сторінок української історії – великого Голодомору 1932-1933 року. І ті рани, які були завдані українській нації під час цієї жахливої трагедії ще довго будуть боліти на тілі українського народу. Саме тому, шановне товариство, ми, українські політики, сьогодні повинні зробити максимум для того, щоб подібна трагедія не повторилася, ми повинні максимум зробити для того, щоби світ і Україна пам'ятали про ці трагічні дні, про ті трагічні місяці і роки, коли загинули мільйони, десятки мільйонів українців через штучний голод. Вбивство голодом – це є найбільший злочин, який може бути тільки в світі. Це є демонстрація геноциду української нації. І цей геноцид чинився Москвою, чинився комуністичним режимом, чинився людиноненависницькою ідеологією, яку однозначно потрібно забороняти і яка засуджена, як і нацизм вже в цілому світі. Не зважаючи на те, що в нашій державі вже ухвалено Закон щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору, але теперішня влада, як з'ясувалося, практично нічого не робить для того, щоби пам'ять українців була відповідним чином вшанована. На превеликий жаль, те, що робить сьогоднішня влада, те, що робить нині Президент, це є лишень тільки косметичні кроки. Не зважаючи на те, що в цілому світі подібні заходи зараз відбуваються, заходи, де вшановують українців. Зокрема, в нас є інформація про те, що відбувається, наприклад, у Франції, в Іспанії, в Сполучених Штатах Америки. Ці країни з ініціативи громадськості проводять відповідні заходи, організовують відповідні театралізовані дійства, проводять молебні, вшановують українців. А в нас в Україні лишень так, щоб тільки відчепилися, лишень тільки так, щоби галочку поставити. В Україні вже фактично три роки поспіль не збирався офіційний комітет, оргкомітет, який би мав вирішувати оці питання. На превеликий жаль, не запущена друга черга будівництва меморіалу Голодомору. Ну, і останніми днями ми отримали просто, ну, неймовірну звістку. Виявляється, що тепер вхід в музей Голодомору, вхід в меморіал є платним. Ніде в світі таке собі країни не дозволяють. Коли вшановується пам'ять жертв нації, то робити платними вхід в ці музеї, це є просто свідченням демонстрації того, що влада, очевидно, хоче обмежити кількість людей, які би могли прийти і побачити правду, яка була тоді вчинена проти українців. На превеликий жаль, паралельно в міністерствах деяких, зокрема в Міністерстві внутрішніх справ і в інших відомствах нашої держави і далі на дошках пошани красуються портрети тих вбивць, тих україноненависників, тих, які спричинялися до організації і безпосереднього виконання цих злочинів під час Голодомору 1932-1933 року. На превеликий жаль, чинна влада зараз абсолютно нічого не робить для того, щоби на міжнародному урівні збільшилася кількість країн, яка визнала б факт геноциду українців в 1932-1933 році діями, тобто зокрема штучним голодом. Не зважаючи на те, що на сьогодні Голодомор в Україні 1932-1933 року офіційно визнали геноцидом української нації і засудили такі країни як Австралія, Андорра, Аргентина, Бразилія, Ватикан, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі, то наша держава мала би схилити голову і подякувати тим країнам, зрештою ухвалити необхідні рішення тут в нас в парламенті, але цього нема. Ми пам’ятаємо, як парламентська більшість відхилила анаш законопроект щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 80-х роковин. Тому цього тижня ми обов’язково повинні повернутися до цього питання. Ми вже обговорили на Погоджувальній раді цю тему, що ми би мали з вами тут на цьому тижні чи в четвер, чи в п'ятницю ухвалити відповідний спільну заяву, де ми акцентували на цій проблемі і звернулися до представників різних країн. Крім того, пане Голово, я вже до вас звертався і, наскільки я зрозумів, що є схвальна позиція, що ми би мали наприкінці тижня вшанувати пам'ять жертв Голоду 1932-1933 року хвилиною мовчання тут у залі Верховної Ради України. Чого вимагає Всеукраїнське об'єднання "Свобода"? Ми вважаємо, що ми повинні ухвалити необхідні ініціативи, згідно яких добилися би, щоб наш український парламент, а також парламенти світу, які ще не визнали цей факт, мали би визнати злочином проти людства факт Голоду 1932-1933 року геноцидом проти української нації. Треба поновити кримінальну справу за фактом Голодомору 1932-1933 року, тобто це має бути злочин, щодо якого не застосовуються терміни давності. Ми маємо запровадити сувору кримінальну відповідальність за публічне заперечення Голодомору як геноциду української нації. І ми маємо сьогодні офіційно вимагати від Москви вибачення, визнання і компенсації за геноцид українців, за Голодомор 1932-1933 років. Пам'ять повинна залишатися в наших серцях. Тільки пам'ятаючи про минуле, ми можемо розраховувати на майбутнє. Слава Україні!

Шановні колеги, народні депутати України, брати і сестри, українці! Залишилось зовсім мало часу до тих днів, коли у Вільнюсі буде реально вирішуватися доля української держави. Буде визначено, в якому напрямку буде рухатися наша країна: чи ми далі будемо топитися в тому азійському, московському, комуністичному болоті, чи ми маємо інше майбутнє і іншу перспективу. Саме тому ми собі усвідомлюємо, що цього тижня український парламент міг би вирішити дві надзвичайно важливі речі: це остаточно поставити крапку над темою політичних переслідувань і ув'язнень Юлії Тимошенко, а також все-таки розпочати процес і ухвалити відповідний Закон "Про прокуратуру" як один зараз з найважніших вимог, які ставлять перед нами європейські партнери. Що стосується справи Тимошенко, тут ситуація є абсолютно зрозумілою. Так, були часи, коли у 2009 році всеукраїнське об'єднання "Свобода" критикувало уряд Тимошенко, у тому числі, за газові угоди. Але сьогодні ми розуміємо і усвідомлюємо, що доля Тимошенко – це є доля політично репресованої. І ми усвідомлюємо, що сьогодні в Європі пані Тимошенко стала певним символом політичних переслідувань. Тому партія влади, якщо вона дійсно хоче рухатися до Європи, а не лишень декларувати такі речі, вона повинна однозначно ухвалити політичне рішення, отримати відповідну політичну волю і вирішити питання, що стосується Тимошенко. Це мав би зробити Президент, але якщо перекидають питання на парламент, значить, цього тижня мала б бути проголосована відповідна законотворча норма, яка би вирішила цю проблема, яка вже мусить бути остаточно зрушена з місця. Друга ситуація, що стосується Закону "Про прокуратуру". Звісно, що нам потрібно дослухатися до тих рекомендацій, які пропонує Венеційська комісія, але ми хотіли б знати правді, що насправді вимагають від нас європейські партнери. Ми не хочемо знати те, що перекручує партія влади на свій рахунок. Ми розуміємо, що вони дуже часто зараз використовують тактику: пропонують закони з хорошою назвою євро інтеграційною, а насправді, суть тих законів абсолютно є протилежною, і відповідає лишень їхньому прагненню узурпувати в Україні владу і побудувати тут диктатуру. У тому числі, і це стосується Закону "Про прокуратуру". Якщо Президент пропонує в парламент кандидатуру Генерального прокурора, і парламент голосує за цю кандидатуру, значить, і парламент так само повинен відкликати Генерального прокурора. Бо в нас виходить, знаєте, цікава ситуація: від нас вимагають, і це правильно, щоб прокурори стали незалежними, але вони мають бути незалежними від усіх і, в першу чергу, від впливу влади. Але насправді, де-факто, виходить зовсім інше. В результаті прокурор може стати незалежним від громади, від журналістів, від уваги суспільства, але бути дуже навіть залежним від теперішнього режиму, які безпосередньо мають вплив на призначення прокурорів. Тому такий законопроект має існувати виключно в інтересах українського суспільства і прокуратура, має перетворюватися не в репресивний орган теперішнього режиму, а в структуру, яка має служити українському народу. Наша теперішня влада дуже є дволикою, і вона це демонструє постійним в'юнінням перед Москвою. Ми ніяк не можемо зрозуміти, який же ж напрямок визначили теперішній уряд і Президент. Ми не знаємо, що п'ять годин Янукович розмовляв там з Путіним в Сочі, які наслідки їхньої розмови. Бо ми усвідомлюємо і розуміємо, що вони лишень могли домовитися про якісь певні преференції. Можливо, саме тому уряд Азарова цієї середи вже ратифікував і підтримав аж п'ять угод з Митним союзом і мають намір це ще зробити протягом найближчого часу: близько 70 угод вони хочуть підтримати і ратифікувати. Де ж тоді євро інтеграційні прагнення? Визначтеся, шановні представники влади, точніше, не шановні представники влади! Ну, і нарешті, напередодні 7 листопада Всеукраїнське об'єднання "Свобода" зареєструвало законопроект про заборону комуністичної ідеології. І ми вважаємо, що це було зроблено вірно і вчасно. Звичайно, нас вразила реакція вчора на Погоджувальної раді не так представників Комуністичної партії, які є нашими ідеологічними противниками і ворогами, а як представників Партії регіонів, які підняли вереск і почали розказувати, що "это ж наша история", не чіпайте нашу історію. Бачите, якщо ви будете говорити про заборону комуністичної ідеології, то це може нам зашкодити євро інтеграційним прагненням. Брехня і неправда. Повідомляю вас, що ще в 2006 році Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила відповідну резолюцію про злочини комунізму та необхідність їхнього засудження, і в цих резолюціях чітко ставиться знак рівності між ідеологією комунізму і ідеологією нацизму. Молдова, країни Прибалтики, усі країни східної Європи засудили комунізм, те саме повинна зробити Україна. Ну, і товариство, звісно, в тому контексті ми не можемо не згадати ганьбу, яку побачили депутати, 10 депутатів, яких не хотіли пускати на прийом до Міністерства внутрішніх справ, в приміщенні Міністерства внутрішніх справ: коли розвішали портрети тих, які організовували голодомор, і це, виявляється, є ідеологами сьогодні працівників Міністерства внутрішніх справ. Наприклад, Ліплевський Ізраїль Моісеєвич – той, який організовував голод 1932-1933 року, Тимофій Строкач – голод 1946-1947 року, чи Всеволод Балицький, який був уповноважений ОГПУ по хлібозаготівлях. Це сьогодні є ідеологи партії влади? Може, це ваша історія, але це не історія українців, які дадуть реакцію на ваше безчинство і свавілля.

Шановні колеги, робити політику на кістках мільйонів невинно убієнних українців – це великий злочин і великий гріх. І тому це питання відзначення 80-х роковин величезної трагедії українського народу – це питання взагалі не підлягає обговоренню. Верховна Рада, якщо вона справді українська Верховна Рада, вона має прийняти рішення і відзначати, правильно було сказано, це трагедія, а не святкування. Але я думаю, що мільйони душ українців отам у Царстві Божому упокояться тільки тоді, коли ми отут на землі проведемо новий Нюрнберзький трибунал над Комуністичною партією, яка знищила цих людей, яка вбивала українців, яка знищувала наш генофонд, яка в наших дітей забирала хліб, забирала корів, забирала все на світі.

Шановні колеги, незалежно від політичних поглядів ми повинні обов'язково проголосувати за цю постанову, по-перше, для того, щоб ніхто не думав, що це святкування, як сьогодні ми чули в залі. Це все-таки відзначення і це дань пам'яті. Друге, те, що вшановують цю дату в усьому світі – це дуже важливо. Але ще важливіше, щоби це вшанування відбулося в Україні всій. І тому я закликаю всіх обов'язково незалежно від політичних поглядів проголосуйте, будь ласка, за цю постанову.

Шановні народні депутати, я звертаюся до всіх, в першу чергу до мажоритарників. Питання голодомору – це питання усвідомлення нами як народними депутатами відношення до нашої пам'яті і до пам'яті мільйонів, які загинули від режиму по відношенню до нашого народу. Ми повинні як Верховна Рада, враховуючи те, що по всьому світу українці пам'ятають про це і проводять заходи, зафіксувати свою позицію і прийняти постанову. Звичайно, із політичних протиріч між фракціями ми можемо сьогодні це забалотувати. Можливо, потрібно підготувати спільну постанову. Але ми повинні прийняти таку постанову і вшанувати пам'ять людей, які ні за що загинули від режиму.

На сьогоднішній день є ювілейний рік. Ювілейний рік того злочину, який був вчинений проти української нації. Мені як корінному мешканцю Луганщини, який половину життя провів на Харківщині, і я закликаю сьогодні всіх народних депутатів від Харківської, Полтавської, Донецької, Луганської областей. Або ви сьогодні покаєтеся за ті злочини, які вчинили ваші попередники, або ви продовжите їхні злочини, які були по відношенню до мого рідного діда, до наших дідів, прадідів, на Східній Україні вчинені. На сьогоднішній день закликаю вас до одного. Вшанування жертв голодоморів – це вшанування, а не відзначення. Припиняйте танцювати на кістках. Це день, коли треба помолитися і звернутися до пам'яті наших предків.

Дякую. Дорогі друзі! Ми всі знаємо, що в листопаді буде світ відзначати 80-річчя Голодомору. І ця дата є всі державні законодавчі акти для відзначення цієї дати. Зокрема, ми знаємо, до у Вашингтоні приступили навіть до спорудження Пам'ятника голодомору. Тому всі законодавчі акти для відзначення цієї важливої дати в Україні ухвалені ще до скликання цього парламенту. Так що ми дякуємо «Свободі» за турботу, але це вже давно зроблено за них.

Шановне товариство! Дуже багато країн світу своїми парламентами визнало факт геноциду української нації – Голодомор 1932-1933 року. Все-таки цього року ми низько схилятимемо голови і вшановуватимемо пам'ять десятків мільйонів невинно знищених українців! І я хотів би звернутися в першу чергу до тих депутатів, які були обрані мешканцями великої України – Центральної України, Східної України. Саме там проходили найбільші звірства більшовицького режиму. Товариство! Я заклинаю вас, я вас прошу! Якщо у нас є національна гідність, проявімо відповідно своє ставлення до цієї події! Ми повинні проголосувати цю постанову. І тоді наші виборці, багато мільйонів поколінь українців оцінять наш крок! Дякую. Сподіваюся на розуміння.

Шановний головуючий, ще раз хочу нагадати, що цього року українці вшановують пам'ять жертв 80-х роковин Голодомору – геноциду української нації. Є неприйнятним нерозгляд цього питання. Кожне засідання Верховної Ради повинно починатися вшануванням пам'яті жертв мільйонів українців, які не дожили до сьогоднішнього дня. Не покаране зло завжди має здатність повертатися. Через те, що ми не покарали це зло, не засвоїли його уроки, через те ми і маємо сьогодні фракцію комуністів і Партію регіонів при владі. Ми повинні, мусимо, це наш обов'язок перед нашими предками, вшанувати пам'ять жертв Голодомору-геноциду.

Брати і сестри українці! Лише окупанти не розмовляють мовою народу на території, якого вони перебувають. Те, що відбувається сьогодні в українському парламенті, яскраво свідчить, що непокаране зло завжди має властивість повертатися. Те, що у 80-річницю Голодомору українців, які на своїй землі розмовляють своєю рідною мовою, називають фашистами – це свідчення того, що доки ми не подолаємо наслідки окупації, доки ми не подолаємо зло совєтського і більшовицького режиму, воно завжди буде повертатися і завжди кожного українця, хто на своїй землі шанує своїх батьків, шанує свою історію, шанує своїх героїв, хто розмовляє рідною мовою, того будуть називати фашистами.