Who is Who in Ukraine

Кто есть Кто в Украине

Хто є Хто в Україні

Ми однозначно не маємо права втручатися в внутрішнє життя будь-якої держави і також і Білорусі. Але і так само є очевидним, що вибори в нашій сусідній державі відбулись не за демократичними стандартами, і головне було порушено найважливіше – право на мирний протест. Ми засуджуємо дії правоохоронців Білорусі. Ми підтримуємо це найважливіше волевиявлення білоруського сусіднього народу – право на вибір, яке гідне нашої поваги і гідне нашої підтримки. І закликаємо всіх в цьому залі підтримати даний проект Постанови.

А чого ви боїтеся? Напевно, вас жаба давить, що за 5 років ви за державний бюджет робили лавки на округах, а тепер це не можна ніяк використати у так званій кар'єрі, от чого ви боїтеся. Я хочу вам нагадати, що ваш прямий обов'язок - це не ставити вікна на округах за рахунок платників податків, а створення чесного і справедливого законодавства, яким повинно користуватися суспільство. Має бути чітка партійна приналежність і чітка політична відповідальність, бо тут привикли: 5 років посидіти, підігравати владі, а потім "та ні, я не з ними, я їх не знаю, оберіть мене ще раз, я вам ще раз декілька доріг зроблю". Така от реальність у нас в країні. Тому, знищуючи мажоритарку, ми робимо крок вперед, ми не Англія і не Норвегія, ми поки що Україна, в якій панує політична корупція і маніпуляція. Я вам хочу розказати про свій досвід мажоритарника. Я ходив в Кабінету Міністрів чотири роки, я просив, щоб дали гроші на будівництво, тобто на добудову однієї з шкіл на Львівщині. Знаєте, що мені казали? Проголосуєш за бюджет - будуть тобі гроші для твоєї школи. То, я хочу сказати, це не моя школа, це школа державна, до якої ходять українські діти. І це треба пам'ятати. І ця брехня вже, просто-напросто, надоїла. Тут народний депутат розказує, що політичні партії не мають приїжджати на місця лих. Та і народні депутати не мають приїжджати, туди повинні приїжджати органи виконавчої влади, які повинні допомагати людям. І запам'ятайте собі раз і на зажди, і викиньте ту думку, що ви є незамінимими народними депутатами.

В ситуації, коли зараз порушуються фундаментальні норми міжнародного права, коли ми є свідками того, як світ шляхом нагнітання агресії в Криму стоїть на порозі третьої світової війни, треба згадати ситуацію, в якій створювалася Організація Об'єднаних Націй, а створювалася вона на руїнах іншої системи колективної безпеки: Ліги Націй. Ліга Націй тоді так само потурала агресорам, як світ потурає сьогодні путінській Росії. І ми сьогодні зобов'язані звернутися до організації, членом-засновником якої є Україна, з метою припинити ескалацію конфлікту, який загрожує перерости у повномасштабну третю світову війну. Відтак, справді, доцільно не лише вимагати зараз від Організації Об'єднаних Націй, щоб вона втручалася в ситуацію і застосовувала санкції, а доцільно говорити про те, що країни-агресори повинні виключатися із складу не тільки керівних органів ООН, а й зі складу самої організації. Згадаємо, як колись з Ліги Націй виключили СРСР за агресію проти Фінляндії, як виключалася Італія за агресію проти Ефіопії. Так само сьогодні доцільно говорити про те, що світ постав перед необхідністю творити нову коаліцію. Колись була коаліція антигітлерівська, сьогодні має творитися коаліція антипутінська. І відтак сьогодні український парламент не має права залишатися осторонь в цьому питанні, і треба ставити проблему якнайрадикальнішим чином. Організація Об'єднаних Націй повинна згадати, що вона є одним з фундаторів системи колективної безпеки в світі і ігнорувати порушення українського суверенітету на сьогодні – це закривати очі на розв'язування третьої світової війни. Не має права сьогодні світ боятися ядерної держави так само як колись до Мюнхенської конференції боялися гітлерівської Німеччини, як у 1939 році боялись сталінського СРСР. А потім стало пізно боятися, тому що задиміли труби концтаборів, за колючим дротом ГУЛАГу опинилися мільйони людей, і сьогодні нас хочуть поставити в ту саму ситуацію.

Шановний Володимире Васильовичу, шановні народні депутати, шановні українці! Сьогодні ми відзначаємо роковини однієї з найвеличніших битв Другої світової війни – битви за Дніпро, битви за Київ, – яка стала водночас і однією з найбільш трагічних сторінок ХХ століття для українського народу. Вшановуючи світлу пам'ять сотень тисяч піхотинців, танкістів, артилеристів та розвідників, які штурмували Дніпро, ми повинні пам'ятати, що водночас історична правда, справедливість вимагає від нас давати історичну оцінку, яка відповідала дійсності, а не є складовою частиною імперського міфу сусідньої держави. Так, пам'ятаючи тих, хто пролив свою кров і віддав життя за звільнення Києва, ми не повинні забувати про тих, хто бездарно кидав на смерть десятки тисяч червоноармійців, серед них переважну частину яких складали українці. Ми не повинні забувати і слова лауреата Шевченківської премії, сучасного українського письменника Анатолія Дімарова, який пригадував, що не було ніяких медкомісій, на фронт забирали калік і хворих. Він вже у 20 років був інвалідом, сліпим та глухим від контузії, його все одно взяли на фронт і погнали на німецькі кулемети, як він згадує, з половинкою цеглини або з однією гвинтівкою на трьох. Відтак, я впевнений, що сьогодні, схиляючи голови перед тими, хто впав у битві за Дніпро, в битві за Київ, ми не повинні віддавати, скажімо так, те, що сьогодні формується як частка такого міфу, який написаний в кремлівських кабінетах на відкуп пропагандистам і штатним провокаторам. Ми повинні засудити тих живодерів, які посилали десятками тисяч наших вояків у м’ясорубку, Жукова, Ватутіна і десятки інших радянських генералів, які прагнули взяти Київ до червоної дати календаря. Ми повинні розуміти, що сьогодні, коли ми говоримо про звільнення України від фашистських загарбників, ми повинні нагадати, що одразу ж за ними прийшли радянські спецслужби, "СМЕРШ", НКВД, прийшли знову колгоспи, знову повернулися трибунали, знову повернули масові репресії. Також ми сьогодні не повинні забувати, що в Україні триває не оголошена війна проти українського народу, гримить канонада неоголошеної війни. Коли ми сьогодні подивимось на ситуацію в соціальній сфері, повинні чітко нагадати про те, що у нас на сьогодні заборгованість лише із страхових виплат: постраждалих на виробництві 82 мільйони гривень, по листкам непрацездатності 284 мільйони гривень, по виплатам безробітним 223 мільйони, загалом, по всім соціальним страховим виплатам сьогодні казначейство не профінансувало 2 мільярда 300 мільйонів гривень. Що це як не оголошена війна проти українського народу, що це як не геноцид проти звичайних українців. Відтак, вічна слава героям, вічна ганьба катам!

Всеукраїнське об'єднання "Свобода" вважає харківські угоди актом національної ганьби та капітуляції. Ці угоди, які були покликані начебто забезпечити нашій державі знижку в цінах на природний газ, насправді, узаконюють російську військову окупацію території України. Більше того, формула, за якою здійснювалися розрахунки, свідчить про повну некомпетентність та непрофесіоналізм тих, хто готував цю угоду, тих, хто ратифікував її у даній сесійній залі і тих, хто є її апологетом сьогодні. Ми вважаємо, що Харківські угоди стали черговим актом національної геополітичної катастрофи. Їх можна порівняти з Переяславськими угодами, відповідно до яких Україна втратила свій суверенітет. Такі угоди підписують держави, які зазнали поразки у великій війні. Отже, ми стверджуємо, що у 2010 році Україна повела себе як переможена держава. А це означає, що на сьогоднішній день узаконено окупацію частини Кримського півострова України, крім того, завдано суттєвих збитків національним інтересам у вигляді формули розрахунків. Адже з 2020 по 2942 рік Україна не отримуватиме взагалі ніяких коштів. Те, що Україна начебто має отримувати по 100 мільйонів доларів, починаючи з 2017 року, є повним абсурдом, адже за оренду аналогічних баз провідні держави світу сплачують по мільярду доларів. Прикладом тут є оренда військово-морської бази "Маніла" на Філіппінах Сполученими Штатами Америки. Відтак ми вважаємо, що ті, хто підписував і ратифікував Харківські угоди, скоїли злочин перед Україною, відповідатимуть перед українським народом. Закликаємо сьогодні Верховну Раду України виправити цю помилку і все-таки розірвати зрадницькі угоди. Слава Україні!

Шановний Ігор Григорович, шановні народні депутати! У цікавій та насиченій доповіді міністра фінансів, голови Комітету з питань бюджету, голови Рахункової палати України ми почули багато фактів, які втім не розкривають загальних невтішних тенденцій. Не має сенсу зупинятися на фіктивних макроекономічних показниках, які лягали в основу планування державного кошторису на 2012 рік. Так само як і немає сенсу зупинятися на тій фікції, яку зараз готують при складенні Постанови "Про основні напрямки державної бюджетної політики на наступний 2014 рік". Хотілося би відзначити кілька ключових фактів, які ми, на жаль, в сьогоднішніх доповідях не почули, і не почули причин цих явищ. По-перше, чому державний бюджет України недоотримав 33,5 мільярди гривень за минулий рік? А тому що не було виконано базових показників джерел надходження державного бюджету. Так, податок на додану вартість виконаний всього-на-всього на 84 відсотки. податок на акциз підакцизних товарів, що виробляються в Україні – на 88 відсотків. Податок на прибуток підприємств – на 95 відсотків. І, врешті-решт, рентна плата за нафту, що видобувається в Україні представниками олігархічних угрупувань, перш за все, – це жалюгідних 60 відсотків від запланованих показників. Що це означає? Це означає, що насправді видатково-дохідна частина державного бюджету, яка була створена фантазією українських урядовців і проголосована у цій верховній залі у цій, так би мовити, ситуації світової економічної кризи, на яку прийнято списувати всі прорахунки і огріхи адміністративно-управлінських рішень українського уряду не має нічого спільного з дійсністю. Також ми не почули ніяких пояснень з приводу фактичного краху системи казначейського обслуговування місцевих бюджетів. Адже у минулому році, не лише в четвертому кварталі наприкінці року, а й у третьому кварталі було фактично заблоковано оплату видатків органів місцевого самоврядування, усіх, крім зарплати та соціально захищених видатків. Таким чином не фінансувалися заходи з ремонту доріг, не фінансувалися видатки розвитку. І це все, звичайно ж, відбувалося в умовах блокування цілеспрямованого з боку Державної казначейської служби. Зрозуміло, коли кошти загального фонду місцевих бюджетів на оплату видатків блокувалися. Проте ніхто не пояснив, яким чином блокувалися спеціального фонду державного бюджету всупереч, перепрошую, місцевого бюджету всупереч 13 статті Бюджетного кодексу, яка передбачає конкретні джерела надходжень до цих видатків. Таким чином у минулому 2012 році було заблоковано і про саботовано не тільки ремонт та реконструкцію доріг комунального значення, наприклад, а і природоохоронні заходи, що надзвичайно болісно відбивається на територіальних громадах. Окремо треба сказати про діяльність фонду регіонального розвитку, на який у минулому році було виявлено аж 1 мільярд 600 мільйонів гривень. А в цьому році, поточному 2013 році і того менше, всього-на-всього 987 мільйонів, у пряме порушення вимог Бюджетного кодексу України, це є менше половини відсотка від видатків державного бюджету. Це означає, що в підсумку потреби місцевого самоврядування і місцевих громад в плані розвитку на інфраструктурного якогось покращення абсолютно нікого не цікавлять ні в цій, як я бачу сесійній залі, а ні в українському Кабінеті міністрів. Можна зробити також висновок, що Державний бюджет України на сьогоднішній день функціонує у наступному режимі. Коли бракує коштів для покриття видатків державного бюджету, беруться кредити на зовнішні запозичення. Коли бракує коштів місцевим бюджетам, тоді беруться казначейські позики. Що пропонує наше доблесне Міністерство фінансів натомість? А натомість воно пропонує такий механізм: казначейські векселі, а також здійснення видатків без запланованих бюджетних призначень, цьогоріч на суму у 50 мільярдів гривень. Окремим чином хочеться згадати і про податкові пільги горезвісні. Так минулого року Державний бюджет України недоотримав 7 мільярдів гривень податку на додану вартість внаслідок того, що певні суб'єкти господарювання отримали пільги на завезення медичного обладнання. Скажіть, будь ласка, шановні колеги, а від цього покращилась українська система охорони здоров'я? Чи може дешевшими стали ліки імпортного виробництва, які завозились в Україну повністю безконтрольно? Також заслуговує на увагу і те, яким чином у нас накопичувався, а потім погашався державний борг. За 2012 рік у нас 92 мільярди гривень було бездарно витрачено на погашення та обслуговування державного боргу. Уявімо собі, що цих видатків не треба було б здійснювати і 92 мільярди гривень могли б піти на українське сільське господарство, житлово-комунальну сферу, освіту, науку та культуру. Підсумовуючи, можу сказати, що фракція Всеукраїнського об'єднання "Свобода" категорично не сприймає бездарного управління державними фінансами, а відтак, не буде голосувати за постанову.

Шановні народні депутати, шановні виборці! У своєму виступі я хочу заторкнути проблему, від котрої сьогодні, переконаний, потерпають усі місцеві громади, і не тільки на моїй рідній Львівщині. Мова йде про ситуацію з масовими затримками проведення платежів органами Державної казначейської служби України. Зазвичай у минулі роки проблема із проведення зареєстрованих платіжних доручень виникала у листопаді-грудні місяці. Тоді кожен міський, сільський та селищний голова ставав у чергу до свого касира і випрошував провести платежі на найбільш необхідні речі для місцевих громад: оплатити ремонти доріг, шкіл, лікарень. Уже у 2012 році ситуація змінилася на гірше. Вперше проблеми з казначейським обслуговуванням виникли вже на початку вересня. Внаслідок непродуманої бюджетної та пенсійної політики держава залізла в кишеню до кожної громади, скориставшись без її згоди коштами і без того куцих місцевих бюджетів. Наслідком стала ситуація, що на сьогодні під завершення півріччя 2013 року на Львівщині досі тільки наполовину погашена казначейська заборгованість минулого 2012 року. Однак, ще гірша ситуація у 2013 теперішньому році. Вже з початку року органи Казначейства блокують будь-які платежі, окрім захищених статей. І то якщо мова йде про виплату заробітної плати, то працівники бюджетних галузей опиняються у край нерівному становищі. Зокрема, працівники комунальних підприємств отримують заробітну плату із затримками, адже видатки комунальної галузі не є захищеними. У арсеналі все: від багаторазових повернень під надуманими приводами кожної платіжки до повного ігнорування проведення платіжних доручень навіть поза 30-денний термін, передбачений законодавством. В результаті, навіть офіційна статистика на Львівщині вражає. Місцеве відділення казначейства станом на 1 травня 2013 року визнає за собою затримку платежів на 70 мільйонів гривень видатків місцевих бюджетів. А скільки ще платіжних доручень насправді навіть не зареєстровано під надуманими приводами можна тільки здогадуватися. Нещодавно ми заслуховували на Комітеті Верховної Ради України з питань бюджету представника Державної казначейської служби України. Він заявив, що якогось дня на єдиному казначейському рахунку залишалося - вдумайтесь – аж 800 тисяч гривень. Я особисто хотів би, щоб це була помилка. Переконаний, що нам слід законодавчо реформувати систему і принципи, на яких працює Державна казначейська служба України, яка блокуванням платежів ставить на коліна усі місцеві громади. Сьогодні багато говорять про адміністративно-територіальну реформу. Так от, перший крок такої реформи, вважаю, надати можливість місцевим радам самостійно обирати банки, через які слід здійснювати свої видатки.

Шановний Володимир Васильович, шановні колеги, шановні донецько-фашистські загарбники! Прозвучала геніальна теза, мовляв, журналістка була без бейджика. Так я вам нагадаю, вже був такий режим в історії Європи, який бейджики людям чіпляв. Тільки тоді ті бейджики були у формі зірки Давида. Я вам нагадую, дорогі мої інтелектуали, дорогі мої філософи і культурологи з Партії регіонів, якщо ви хочете боротися з якимось явищем, навчіться окреслювати поняття. Я вам нагадаю, що націоналізм, який ви так прагнете затаврувати і націонал-соціалізм відрізняється між собою як стілець і електричний стілець. Кому як не вам цього не знати. Крім того, розкидатися направо і наліво фашизмом, багато розуму не треба. Якщо вже розпочали війну проти українського народу, майте мужність не ховатися за інших. Від кого ви захищаєтеся "Беркутом"? Від кого ви всією братією захищаєтесь найнятими бойовиками? Ви ж тут всі дуже сміливі антифашисти, правда? Спортсмени, колишні бойовики кримінальних угрупувань. Так виходьте один на один, в чому проблема? Бити дівчат, герої знайшлися! Давайте, до мене підійдіть! Чого свистиш? Зараз свисну тобі! А цей ваш Вадик Румун, якого ви найняли і якого ви відмазали від суду, я вам нагадаю італійського класика – Данте Аліг'єрі. В нього в "Божественній комедій" в пеклі в дев'ятому колі, в найгіршому колі, якраз горіли продажні судді. І тому я вас закликаю замислитись, шановні донецько-фашистські загарбники, вже в історії один Нюрнберг, там теж на ньому опинилися люди, котрі були депутатами, міністрами, генералами, фельдмаршалами. І раптом вони усвідомили, що коли з них познімали погони і мандати, вони виявились просто-на-просто нікчемними боягузами. Дивіться, щоб така сама доля не спіткала і вас. Оголосивши віну українському народові, ви послідовно, від однієї суспільної групи до іншої, знищуєте незалежних, самодостатніх, вільних, думаючих людей: студентів, інтелігенцію, тепер ще взялися за журналістів. Я хочу запевнити український народ в одному: ми ніколи не відступимо, і з цією донецькою навалою ми точно справимося. Коли під цією залою, під Кабміном, під Адміністрацією Президента стоятиме вся Україна, яка повстане, не тільки Захід, коли бандерівець подасть руку петлюрівцю і махновцю, коли прийдуть гуцули з трембітами і шахтарі з бітами, тоді начувайтесь, шановні донецько-фашистські загарбники! Також, товариство, у ці травневі дні Україна вшановує пам'ять тих, хто загинув в боротьбі за її державність. 75 років тому в Роттердамі агентами НКВД було вбито лідера Організації Українських Націоналістів, справжнього полковника, а не тих щурів в погонах, які сьогодні в українському МВС працюють – Євгена Коновальця. Всіх нормальних людей прошу вшанувати його світлу пам'ять хвилиною мовчання.

Шановний пане Голово! Шановні народні депутати! Тут у нас сьогодні звітував уряд – уряд Миколи Азарова. А хто цей уряд? Правильно! Це уряд фашистів. Його підтримує хто? Партія регіонів. Це яка партія? Правильно, фашистська. Отже, шановні громадяни, нас зараз називають фашистами через те, що ми хочемо розмовляти українською мовою. Завтра вас називатимуть фашистами через те, що ви захочете вчасно отримати заробітну плату. Післязавтра вас звинувачуватимуть в фашизмі через те, що ви поскаржитесь на низькі пенсії. Потім ви будете скаржитися на те, що закривають школи,зникають дитсадки, закриваються лікарні. І оці прекрасні люди вас називатимуть фашистами. Так, сьогодні ми кажемо, що Україна окупована. Це є режим донецької кримінальної окупації. При цьому далебі, ми не маємо на увазі донецьких шахтарів, металургів, інженерів, робітників, вчителів та лікарів. Ми маємо на увазі великий кримінальний капітал. Правильно сказано, що капітал не має національності. Але сьогодні чомусь всі гроші і вся влада в руках не українців. Так, зараз вони біснуються, зараз час їхнього тріумфу. Але ж ми добре знаємо, чим обертається їхній тріумф і перебування при владі для простого українця, незалежно від того чи живе він в Луганську чи у Львові. За останні три роки вони знищили 300 шкіл – уряд Азарова і Партія регіонів. Тільки за минулий рік в ручному режимі цей Кабінет Міністрів перерозподілив 1 мільярд гривень видатків споживання за рахунок видатків розвитку. Це означає, не збудовані дитсадки, не відремонтовані дороги, закриті школи, закриті лікарні. Тільки для того, щоб в якійсь державній структурі, якомусь бюрократи відремонтувати офіси або влаштувати теплі крісла в кабінетах. Також, товариство, ми говоримо про те, що сьогодні в Україні існує заборгованість з виплати заробітної плати – 1 мільярд гривень. Коли завтра ви, шановні українці, в Павлограді, і Червонограді, в Полтаві чи у Львові не мають на що купити хліба, запитайте у Азарова, чому мільярд гривень ваших чесно зароблених коштів сьогодні в їхніх кишенях?! Цей уряд потребує люстрації. Що маємо на увазі під цим терміном сьогодні? Де русифікація, де путінізація і декриміналізація! Тому що теперішня владна команда займається тим, що знищує в Україні все українське, встановлює схожу авторитарну модель влади як в Росії, і привела до влади реально представників організованих злочинних угрупувань. Але, товариство, дякую за те, що ви нагадуєте, ким ви є і нагадуєте, як з вами боротися. Поскандуйте ще, побережіть сили. Вони вам знадобляться в близькому майбутньому. Слава Україні!

Як відомо, стаття 95 Конституції України стверджує, що бюджетна система у нас функціонує на засадах справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами та територіальними громадами. У цій залі чимало людей, які мають досвід роботи в місцевому самоврядуванні. Так от, за минулий рік чомусь у нас така ситуація склалася, що Кабінет Міністрів під вашим проводом виділив Донецькій області 829 мільйонів бюджетних гривень субвенцій і в той самий час для 8 областей Західної України всього-на-всього 411 мільйонів державних коштів. Таким чином, виявилося, що Донецька область у перерахунку отримає в десятеро більше, аніж кожен мешканець Чернівецької, Хмельницької або ж Львівської областей.