Who is Who in Ukraine

Кто есть Кто в Украине

Хто є Хто в Україні

Шановний Володимире Васильовичу, шановні народні депутати, шановні українці! Сьогодні ми відзначаємо роковини однієї з найвеличніших битв Другої світової війни – битви за Дніпро, битви за Київ, – яка стала водночас і однією з найбільш трагічних сторінок ХХ століття для українського народу. Вшановуючи світлу пам'ять сотень тисяч піхотинців, танкістів, артилеристів та розвідників, які штурмували Дніпро, ми повинні пам'ятати, що водночас історична правда, справедливість вимагає від нас давати історичну оцінку, яка відповідала дійсності, а не є складовою частиною імперського міфу сусідньої держави. Так, пам'ятаючи тих, хто пролив свою кров і віддав життя за звільнення Києва, ми не повинні забувати про тих, хто бездарно кидав на смерть десятки тисяч червоноармійців, серед них переважну частину яких складали українці. Ми не повинні забувати і слова лауреата Шевченківської премії, сучасного українського письменника Анатолія Дімарова, який пригадував, що не було ніяких медкомісій, на фронт забирали калік і хворих. Він вже у 20 років був інвалідом, сліпим та глухим від контузії, його все одно взяли на фронт і погнали на німецькі кулемети, як він згадує, з половинкою цеглини або з однією гвинтівкою на трьох. Відтак, я впевнений, що сьогодні, схиляючи голови перед тими, хто впав у битві за Дніпро, в битві за Київ, ми не повинні віддавати, скажімо так, те, що сьогодні формується як частка такого міфу, який написаний в кремлівських кабінетах на відкуп пропагандистам і штатним провокаторам. Ми повинні засудити тих живодерів, які посилали десятками тисяч наших вояків у м’ясорубку, Жукова, Ватутіна і десятки інших радянських генералів, які прагнули взяти Київ до червоної дати календаря. Ми повинні розуміти, що сьогодні, коли ми говоримо про звільнення України від фашистських загарбників, ми повинні нагадати, що одразу ж за ними прийшли радянські спецслужби, "СМЕРШ", НКВД, прийшли знову колгоспи, знову повернулися трибунали, знову повернули масові репресії. Також ми сьогодні не повинні забувати, що в Україні триває не оголошена війна проти українського народу, гримить канонада неоголошеної війни. Коли ми сьогодні подивимось на ситуацію в соціальній сфері, повинні чітко нагадати про те, що у нас на сьогодні заборгованість лише із страхових виплат: постраждалих на виробництві 82 мільйони гривень, по листкам непрацездатності 284 мільйони гривень, по виплатам безробітним 223 мільйони, загалом, по всім соціальним страховим виплатам сьогодні казначейство не профінансувало 2 мільярда 300 мільйонів гривень. Що це як не оголошена війна проти українського народу, що це як не геноцид проти звичайних українців. Відтак, вічна слава героям, вічна ганьба катам!