Who is Who in Ukraine

Кто есть Кто в Украине

Хто є Хто в Україні

Я, чесно кажучи, як і вся Україна, вчора сидів біля телевізора і чекав, чим же завершиться зустріч Президента України і голів фракцій. Ви знаєте, у мене є невеличкий досвід аналізу, але навіть я повірив, що досягли консенсусу, що знайшли компроміс, розуміючи, що те, що всі так бажають, і в першу чергу мажоритарники - Закон про вибори по відкритих списках, на жаль, не встигаємо сьогодні прийняти. І всі плакали і говорили: "Ми так хочемо, але не встигаємо". І знайшли компроміс тимчасовий. Про що? Про повернення до пропорційної системи, я скажу чесно, з не дуже і закритими списками, тому що кожен громадянин України, якщо він хоче, може вивчити список до останнього кандидата. І якщо там знайде прізвища загальновідомі, то це його вибір – любить или не любить, голосувати або не голосувати. Але, я скажу, сьогодні от було доволі цинічно когось звинувачувати про те, про що вчора самі і домовлялися. Якщо домовилися, що саме такий закон сьогодні будемо розглядати, то тоді не треба було дурити когось і сказати ще вчора: "Пане Президенте, ну, от фіга вам!". А так це виглядає по-нашому, по-парламентськи. Але ж люди це не знають. Люди ж повірили і прийшли. Шановні колеги, безумовно, сьогодні ми маємо визначитись. Ми зібрались, у нас вже багато претензій до Президента. Кожний вже коментує призначення. Але для того ми є і політиками. Не узагальнюйте. Якщо в когось претензія, виходьте і говоріть: от такий-то такий-то, такий-то такий-то. І це нормально, це є дискусія. Але обманювати… Я вибачаюсь, "кидать" - это не красиво. Тому я сподіваюся, що все ж таки ті компромісні домовленості, які відбулися вчора, будуть реалізовані. І не треба боятися спілкуватись з українським народом. Якщо навіть і достроково… Ми всі розуміємо певну проблематику щодо стовідсоткової відповідності Указу про розпуск парламенту Конституції України. Але я можу привести низку прикладів, коли на Конституцію не дивились, а приймали рішення політико-правові. А скажіть, будь ласка, є логіка в тому, що ця Рада має бути розпущена? Безумовно, є. І боятись людей не треба, треба іти поспілкуватись.

Шановний народе України, підстава для введення воєнного стану виглядає дуже сумнівно. Протягом останніх чотирьох з половиною років становище було набагато гірше. Крим, Іловайськ, Дебальцеве, інші жахливі трагедії, але воєнний стан введено не було. Тому що вони хотіли прийти до влади і провести президентські та парламентські вибори. За чотири з половиною роки тільки за офіційними даними загинуло більше ніж 10 тисяч людей. Воєнний стан введено не було. Зараз спроба ввести воєнний стан - це спроба Президента зірвати вибори і узурпувати владу, відібравши у нашого народу останню надію на нормальне, мирне життя в своїй країні та можливість розвиватися країні демократичним шляхом. Це шлях вічного хаосу, вічної буферної зони та вічної війни. Президент свідомо приводить війну в кожен будинок. Щоб залишитись при владі, він готовий воювати до останнього українця. Є два шляхи: шлях війни та шлях здорового глузду. Це шлях дипломатії. Це те, за що ми боремося. І ми як країна повинні стати лідерами переговорного процесу, та зробити це повинен Президент. Не вводити воєнний стан, а очолити переговорний процес з усіма, хто може на це вплинути: з Америкою, з Європою та прямі перемовини з Росією. Ніякий Трамп на перемовинах з Путіним, Меркель чи Макрон за нас нічого не вирішать. Вони дбають про свої країни. Ми повинні подбати про свою. Ми впевнені, що тільки дипломатичний шлях - єдиний правильний шлях, що приведе до успіху. Ми не будемо підтримувати Президента Петра Порошенка в його невгомонному бажанні узурпувати владу та зірвати вибори. І зосередьте всі зусилля МЗС, уряду, Президента, парламенту – всіх на повернення 23 наших хлопців додому з полону. Всі дії режиму не залишають жодних ілюзій, що при чинному Президентові ми не можемо досягти миру. Ми будемо голосувати проти введення воєнного стану.

Шановні колеги! Наприкінці я хотів би, мабуть, звернутися до Генпрокурора. Шановний Юрій Віталійович, я нікуди не втечу, я в Україні народився, жив і буду жити. Здоров'я у мене міцне і я продовжу боротися, і не буду домовлятися. Ще раз хочу повторити, в "темниках", які зараз розсилаються, всі ми знаємо, що це, є меседж про те, що якщо Вілкул чоловік, то він має іти в суд і захищатися, і не важно, які зараз проти нього є докази чи їх взагалі немає. Хоча на допити я ходжу, телефон мій прослуховують, народного депутата, за рішенням карманного судді в Нікопольському суді. Так ось мені непотрібно доводити, що я чоловік. Я таким є і такий залишусь назавжди. Я буду захищати не тільки себе, а всіх, кого принижують і над ким знущаються. При цьому я і прошу, і вимагаю, щоб було припинено тиск на свідків та на моїх адвокатів. Сімдесятирічній людині, яку саджали взимку в неопалювальну камеру, прямо на комітеті, ну, погрожували розправою. Будь ласка, припиніть. Є претензії до мене – ну, є я, я є, чого трогати свідків та адвокатів? Прохання припинити знущатися з інших свідків, погрожуючи повиганяти їх з роботи, повиганяти з роботи їх дітей, які працюють у державних органах чи в місцевому самоврядуванні та шантажувати сім'ї. На жаль, в соціальних медіа, соцмережах та в Інтернеті почалося цькування моїх адвокатів. На регламентному комітеті вони довели, що закони, на яких будувалося звинувачення, втратили свою силу ще в 2001 році  як Земельний кодекс, а колективної власності у нас взагалі немає з 96-го – з дати прийняття української Конституції. У нас є три власності: державна, комунальна і приватна, а колективна була до 96-го року. Що зроблено у відповідь? Образившись, розпочали цькування цього адвоката, хоча адвокат – це фігура, захищена законом і, можливо, не слід сваритися із адвокатами, які багато кого захищали. Ще раз підкреслюю, ось я є і прохання не чіпати більше нікого. Шановні колеги, ви всі бачили – тепер рішення за вами. Дякую.

Шановні депутати, шановні представники дипломатичного корпусу! Шановні журналісти! І головне, шановний народе України, всі ті, хто зараз дивиться це засідання! Тільки що ви послухали виступ Генерального прокурора. По суті. Отже, в поданні Генпрокуратури фігурує два епізоди нібито кримінальних справ, у яких я нібито фігурую. Коротко саму суть. За першим епізодом. Якась фірма "АРТ ЛЕНД" змінила призначення земель, що їй належать, з рілля на пасовища  без зміни права власності. Право власності, як було у цього "АРТ ЛЕНДу" вже років 20, так і зараз воно у них є. Підкреслюю, це справа 2011 року. Відповідне рішення прийняла районна державна адміністрація, не обласна адміністрація, а районна державна адміністрація. І ця справа закрита судом ще 30 березня (я надавав на комітеті це рішення суду) без встановлення вини голови райдержадміністрації. При чому тут Вілкул, який на цей момент був головою облдержадміністрації, – запитаєте ви. На думку слідства, нібито я дав розпорядження голові районної адміністрації зустрітися з працівниками цієї фірми. Дане звинувачення нібито ґрунтується на свідченнях колишнього голови райдержадміністрації, самого Кобиляцького, проти якого і було порушено кримінальну справу після його затримання і абсолютно незаконного, без рішення суду, поміщення в камеру. Йому запропонували за вихід на свободу дати свідчення на мене у цій справі. Що було далі, я пропоную вам подивитися в його особистому відеосвідоцтві. Я вже це показував на комітеті, але я вважаю, що з цим повинні бути ознайомлені всі народні депутати. Я сподіваюсь, що вам, шановні колеги, також, як і мені, соромно за дії правоохоронців. 70 років, літня людина. Як я вже зазначив, кримінальну справу проти Кобиляцького було припинено ухвалою суду ще 30 березня. Крім того, як ви бачите, що у справі, яку ставлять мені, відсутній не тільки склад, а й навіть подія злочину. Проте слідчі звинувачують мене у порушенні якихось нормативних актів, які багато років тому втратили свою силу. Останній в 2001 році. Більше нічого в цій справі немає, що б вам не розповідали, є тільки фальсифікації.  А зі свідчень головного свідка, це ж головний свідок, Кобиляцького, витікають як мінімум дві речі. Перше: навіть під тортурами фактично,  це було 7 грудня, і він був там  сутки,  він відмовився вже свідчити проти  мене.  Друге: його показання в суді були сфабриковані, про що він зараз прямо каже. Другий епізод, насправді, ще більш цікавіший. ГПУ ставить мені у вину передачу 20 гектарів землі із земель державного запасу в оренду Орджонікідзевському  гірничо-збагачувальному комбінату, що саме по собі не є злочином і є в рамках повноважень голови ОДА, це важливо. Тому що прокуратура свідомо спотворює правду і замовчує невигідні їй факти. Прокуратура вперше на засіданні  комітету, так підготувались, побачила  розпорядження, вони тоді публічно признались, що вони його не бачили, що до 1999 року ця земля, дійсно, була у власності колгоспу "Катеринівський". Але в 1999 році Постановою Верховної Ради України  № 517 від 18.03.1999 землі були вилучені з власності колгоспу в державну власність і передані в оренду Орджонікідзевському ГЗК на 5 років для розробки корисних копалин. Всі ці документи я дав на комітеті, і всі ці документи є зараз, будь ласка, покажу кожному зараз. Тобто підкреслюю, що це зробила не очолювана   мною ОДА, а Верховна Рада України. І на виконання її  рішення Покровська сільська рада вилучила конкретно цю землю, і там стояли конкретні номери держактів, які було анульовано. Це той документ, що який прокуратура вважала, що вона знищила, але у нас він є, і ми його показали на комітету. Я знаю, що позавчора жінку, яка на той час була головою сільської ради, упіймали і змусили сказати, що таке рішення було, але щось, її підпис їй здається, не дуже на її схожий, це позавчора було. А вони тиждень тому побачили це рішення, коли вони були впевнені, що вони його знищили. І коли я показав на комітеті, і ці рішення, і рішення  ВР для прокуратури це було одкровенням, вони його в мене тільки побачили. Так ось, у 1999 році Верховна Рада вилучила у колгоспу і віддала в оренду  Орджонікідзевському ГЗК, вони кажуть, що це не ця земля, так я вам кажу, що іншої там немає, вилучили всю землю. Через 5 років після закінчення договору оренди земля була повернута у землі держзапасу, де вона перебувала до 2011 року. У 2011 році містоутворююче підприємство Орджонікідзевський ГЗК, один з головних роботодавців і платників податків регіону реально зупинився, можете це перевірити в Інтернеті, будь де. І тоді Дніпропетровська ОДА, яку я тоді очолював, робить те ж саме, що зробила Верховна Рада 12 роками раніше, передає ту ж саму землю в платну оренду цьому ж самому підприємству на 5 років без переходу право власності, була державною, залишилася державною. А тепер увага, у 2016 році, у 2011 році передала ОДА, яку я очолював, через 5 років закінчився договір оренди, наступив 2016 рік. У 2016 році договірні відносини між державою і Орджонікідзевським ГЗК були підтверджені вже нинішнім Мін'юстом і передані в оренду вже діючим головою ОДА. Тобто, він створив ті ж дії, які створила Верховна Рада, потім я, і земля і залишилася зараз державною, саме цікаво. Я на комітеті представив всі виписки з держреєстру, які про це свідчать, зараз можу кожному показати. І раптом, тепер увага, і раптом в 2018 році через 25 років, з'являється якась приватна фірма з єдиним засновником і статутним капіталом в 2 тисячі гривень, зате з боргами в 50 мільйонів гривень (є ухвала суду, я її давав на комітеті, можу зараз кожному дати), яка заявляє, що вона представляє інтереси пайовиків ліквідованого в 1999 році колгоспу і претендує на цю землю, через 25 років. Ви здивовані? Це також шокувало членів регламентного комітету, які неодмінно запитали прокурора. Тобто ви хочете віддати державну землю, державну, приватній фірмі, яка знаходиться в стадії банкрутства? 2 тисячі гривень – признаки фіктивності. Прокурори хотіли уникнути цього питання, але в підсумку сказали "так". Все це чули члени комітету, все це є на  трансляції. Тут виникає багато питань. Хто ця фірма? На підставі чого вона вирішила відібрати у держави землю, яка навіть не була розпайована, і яку, до речі, ще і не можна розпайовувати, бо під нею знаходяться корисні копалини державного значення, які розробляються з 1886 року, по закону неможливо це зробити. Чому вони не судилися в 1999 році з Верховною Радою, в 2011 році з облдержадміністрацією, в 2016 році з Мін'юстом і вже новим головою ОДА? Ні, вони з'явились зараз, в 2018 році. А тепер, шановні колеги,  тут не вистачить і години, щоб перерахувати всі фальсифікації і порушення, допущені з однією метою: сфальсифікувати справу проти мене, опозиційного політика, а може під шумок і вкрасти державну землю. І тепер, шановні колеги,  звинувачувати буду я. Звинувачувати як громадянин України, народний депутат і, нарешті, один із потерпілих злочинної діяльності прокуратури. Вимагаю притягнути до кримінальної відповідальності посадових осіб ГПУ на підставі того, що в їх діях містяться ознаки злочинів, передбачених наступними статтями Кримінального кодексу: 364 – зловживання владою або службовим становищем"; 366 – службове  підроблення; 372 – притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності; 191 – умисні злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем; частини першої статті 127 – катування, тобто умисне заподіяння шкоди шляхом нанесення побоїв, мук з метою   примушення потерпілого вчинити дії, що суперечить його волі, в тому  числі отримати від нього  відомості чи визнання; частини першої статті 365 – перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне  вчинення службовою особовою дії, які вона… які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень; стаття  351 – перешкоджання діяльності народного депутата України та створення  штучних перешкод в його роботі; частина друга статті 163 – порушення таємниці слідства, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку, вчинених щодо державних та громадських діячів або вчинені службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для  негласного зняття інформації. Отже, все, що я говорю тут, підкріплено відповідними документами і, безумовно,  буде доведено в суді, якщо такий буде. Ви всі знаєте, що таке "темник". Так ось темник, який розповсюджує ГПУ по моїй  справі, формується так: мовляв, нічого, якщо ти не винен, якщо ти чоловік, то нічого ховатися за недоторканність, доведи  свою справу в суді. Значить, що до  кожного з нас можна сфальсифікувати справу, потім  роками  порушувати наші права, в тому числі багато з цих справ, за якими Верховна Рада дала вже згоду, роками не передаються до суду, тому що в суді вони розсиплються. Так ось заявляю, що  така поведінка прокуратури – це  небезпечний прецедент і  маніпуляція правами людини. Я готовий  захищати добре ім'я як в українських  судах, так і в Європейському суді з прав людини. Але також я буду будь-якими доступними мені способами домагатися  притягнення до кримінальної відповідальності  фальсифікаторів і злочинців у погонах. Тому що якщо вони дозволяють собі  таке стосовно мене, народного  депутата, одного  з лідерів опозиції, то можна уявити, що вони роблять з  простими беззахисними… Також було в незаконний спосіб отримано дозвіл в суді про прослуховування мого телефону, і я довів це під час регламентного комітету. До сьогоднішнього дня нічого в цій справі не робиться, йдеться про незаконне прослуховування народного депутата, це злочин. І я прошу Голову Верховної Ради прийняти мій депутатський запит, бо вимагаю дати відповідь, як розслідується ця кримінальна справа. Прошу вас, колеги підтримати цей запит.  З огляду на численні свідоцтва, факти і документи щодо зловживань дій працівників прокуратури пропоную утриматися, без задоволення клопотання Генерального прокурору. І для того, щоб ці дії були розслідувані об'єктивно, прошу призупинити на період слідства повноваження зазначених слідчих прокуратури. Я вважаю, що рано чи пізно ми доб'ємося об'єктивного розслідування цієї ситуації. Дякую за увагу. 

На жаль, сьогодні, ми є свідками ганебного явища, коли вищий законодавчий орган – український парламент – втягують у чіткі політичні розборки, переслідування, і руками парламенту намагаються знищити засоби масової інформації – телевізійні канали. Я хочу звернути увагу шановних колег, що з початку цього року кількість нападів, побиттів, фізичних травм по журналістах зросла на 20 відсотків у порівнянні з минулим роком. Я хочу звернути увагу, що багато років вже не розслідувані вбивства українських журналістів – Шеремета, Бузини. Натомість Верховна Рада замість того, щоб заслухати керівників правоохоронних органів, займається знищенням телевізійних каналів. Я переконаний, що ми тут, з цієї трибуни і в цьому залі мали би сьогодні визначити причини, чому б'ють журналістів, чому знущаються над засобами масової інформації і чому в країні все голосніше говорять про те, що застосовується цензура и знищується свобода слова як основа демократичної країни? Натомість ми можемо сьогодні в разі ухвалення цього рішення перетворитися просто на дикунську країну, коли вищий законодавчий орган, коли парламент закриває канали. Я хочу звернутися до колег, які і є авторами, зокрема, цієї постанови: чи є хоча би одне рішення Національної ради щодо… з питань телебачення і радіомовлення, що ці канали загрожували національній безпеці, чи є хоча би одне провадження Служби безпеки України щодо цих телевізійних каналів, чи є хоча би один вирок суду, що на цих телеканалах знущались над національною безпекою чи хоча би загрожували національній безпеці? Ні! Немає жодного рішення і в самому навіть проекті Постанови нема жодного факту. Це ще раз підтверджує, що дана постанова – це є чітке політичне замовлення, спроба зачистити інформаційний простір перед виборами від неугодних засобів масової інформації. На жаль, це дуже боляче вдарить і по міжнародному іміджу нашої країни. Тому, шановні колеги, закликаю проголосувати мудро: відхилити...